Так, наприклад, у статті 3 Загальної декларації прав людини закріплено таке твердження: «Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканість».
У частині ІІІ (ст. 6) Міжнародного пакту про громадянські та політичні права сказано:
1. Право на життя є невід'ємне право кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не можу бути свавільно позбавлений життя.
2. У країнах, де не відмінено смертну кару, смертні вироки можуть виноситися тільки за найтяжчі злочини відповідно до закону, який діяв під час вчинення злочину і який не суперечить постановам цього Пакту і Конвенції про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього. Це покарання може бути здійснене тільки на виконання остаточного вироку, винесеного компетентним судом.
3. Кожен, кого засуджено до смертної кари, має право просити про помилування чи про пом'якшення вироку. Амністія, помилування або заміна смертного вироку можуть допускатися в усіх випадках.
4. Смертний вирок не виноситься за злочини, вчинені особами, молодшими за вісімнадцять років, і не виконується щодо вагітних жінок.
У статті першій Другого Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, націленого на відміну смертної кари, говориться:
1. Жодна особа, що знаходиться під юрисдикцією держави-учасники цього Протоколу, не підлягає смертній карі.
2. Кожна країна-учасниця приймає усі необхідні заходи для відміни смертної кари у рамках своєї юрисдикції
Відповідно до Протоколу N6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини щодо скасування смертної кари , держави-учасниці Ради Європи, які підписали протокол, підтверджують свої зобов'язання скасувати смертну кару. Жодна людина не може бути засуджена до такої кари або страчена.
Комментариев нет:
Отправить комментарий